Вуглецеві молекулярні сита можуть одночасно адсорбувати кисень і азот з повітря, і їх адсорбційна здатність зростає зі збільшенням тиску. Крім того, при однаковому тиску немає істотної різниці в рівноважній адсорбційній здатності кисню та азоту. Тому важко досягти ефективного розділення кисню та азоту виключно на основі змін тиску. Однак, враховуючи швидкість адсорбції, можна ефективно розрізнити характеристики адсорбції кисню та азоту.
Молекули кисню мають менший діаметр, ніж молекули азоту, і тому дифундують у сотні разів швидше. Отже, вуглецеві молекулярні сита дуже швидко адсорбують кисень, досягаючи понад 90% адсорбції приблизно за одну хвилину. На цьому етапі адсорбційна здатність азоту становить лише близько 5%, що означає, що адсорбується переважно кисень, а решта – переважно азот. Таким чином, якщо час адсорбції контролюється протягом однієї хвилини, кисень і азот можуть бути спочатку розділені. Іншими словами, адсорбція і десорбція досягаються через різницю тиску: адсорбція відбувається при підвищенні тиску, а десорбція відбувається при зниженні тиску. Розрізнення між киснем і азотом ґрунтується на різниці в їхніх швидкостях адсорбції, що досягається шляхом контролю часу адсорбції. Завдяки дуже короткому часу кисень повністю адсорбується до того, як відбудеться адсорбція азоту, зупиняючи процес адсорбції.